Антоній Юзеф Попель

Дослідник львівської скульптури Юрій Бірюльов подає таке про народження митця: “Антон Юзеф Попель (використовував як частину прізвища назву родового гербу Сулима) народився 13 червня (а за написом на личаківському нагробку 10 травня) 1865 року в містечку Щакова, що нині є дільницею міста Явожно у Сілезькому воєводстві Республіки Польща. Мати Антоніна (1830–1906) походила з родини Станічек. Батько – Антон Попель-старший (1827–1903) був урядовим службовцем митниць у різних галицьких містах, зокрема, у Бродах та Золочеві”
Помилкова дата на нагробку стосується іменин А. Попеля (10 травня – день Св. Антонія). Римо-католики іменинам надають перевага перед днями народження. Батько Антона, окрім служби в прикордонних містах і містечках Ґаліції, займався громадською діяльністю, а у 1895–1897 роках видавав у Бродах тижневик Gazeta Brodzka.
Антон Попель-юніор навчався у гімназіях Бродів і Львова. Після матури, за прикладом старшого брата Тадеуша Попеля (1863–1913), що став відомим художником, вступив до краківської Школи образотворчого мистецтва. Там його вчителями були у 1882–1884 роках Валерій Ґадомський, Ізидор Яблонський і Владислав Лущкевич. У 1885–1888 рр. А.Попель продовжував студії в Академії мистецтв Відня, де його професорами були Едмунд фон Гельмер та Отто Кьоніґ. Останнім етапом студій Попеля стала Академія мистецтв у Флоренції, де він вдосконалював свій фах у скульпторів Еміліо Манчіні, Ауґусто Пассальї й Ауґусто Рівальти. Як зазначає Ю.Бірюльов, сильний вплив на А.Попеля справив австрійський та італійський “необароковий академізм” його вчителів.
Після студій молодий скульптор повернувся до Галичини. У 1889 році він оселився у Львові. Його перша майстерня містилася на пл. Марійській (тепер пл. Міцкевича), №3. Потім скульптор знайшов приміщення для праці при монастирі Бенедиктинок (тепер пл. Вічева).
Професор Політехнічної школи Леонард Марконі 1892 року запросив А.Попеля на посаду свого асистента на кафедрі рисунку та моделювання. У грудні 1894 року Антоній одружився з донькою професора – Марією Марконі. Молоде подружжя виїхало у пошлюбну подорож до Італії, де пробули до жовтня наступного року. У 1901 році А.Попель став доцентом, а у 1905-му – надзвичайним професором моделювання Львівської політехніки.
На початку 1907 року скульптор здобув ІІ місце в конкурсі на найкращий проект пам’ятника Тадеушеві Костюшку у Вашингтоні. Переможцем журі визнало проект іншого львівського скульптора – Станіслава Романа Левандовського. Але тодішній президент США Теодор Рузвельт віддав перевагу проекту А.Попеля. Митець подався до Америки, де у 1907–1909 роках працював у Чикаґо над створенням пам’ятника. Принагідно він створив 1908 року пам’ятник Т.Костюшку для Військової академії США у Вест-Пойнті. Але так і не зміг дочекатися урочистого відкриття монумента Костюшкові в американській столиці, яке відбулося у Лафайєт-парку поблизу Білого дому 11 травня 1910 року.
Тяжко хворий скульптор повернувся у листопаді 1909-го до Львова. Помер Антон Попель 8 липня 1910 року. Поховали його на Личаківському цвинтарі у глибині поля 57 біля могил його доньки Ядзі (1895–1900) та тестя Леонарда Марконі (1835–1899).