Вулиця Героїв УПА

Паралельно до вул. Антоновича вулиці Бандери й Кульпарківську з’єднує вулиця Тургенєва, названа так 1944 року на честь російського письменника ХІХ століття Івана Тургєнєва.
До 1870-х вона називалася Цвинтарна бічна, бо пролягала неподалік Городоцького цвинтаря, та Піллерівка – на честь родини львівських видавців ХІХ століття Піллерів. Від 1871 року мала назву Пільна, від 1919-го – Львівських дітей на честь молодих львів’ян, які загинули у складі австрійського війська під час Першої світової війни, за часів німецької окупації – Ґінденбурґштрассе.
У житловому будинку № 16 за радянських часів був ремонт взуття, нині тут – перукарня й магазин “Книги-канцтовари”.
У будинку № 18 за СРСР працював магазин готового одягу, тепер – магазин меблів.
Під № 23 за Польщі була пекарня Фінстера, зараз тут Львівські міські електромережі Франківського району.
У будівлях під № 25/27 за польських часів містилася фабрика електричних ламп Zareg, нині – гуртівня продовольчих товарів ВАТ “Львівгуртбакалія”.
У п’ятиповерховому житловому будинку № 30 1960-х за СРСР була майстерня з ремонту електробритв, тепер тут кафе-бар “Соло”.
У будівлі № 35 від початку 1960-х працює лазня.
Під № 70 за Польщі була майстерня фізичних і наукових приладів Шиманського, нині цієї адреси не існує.
№ 72 мають банк “Універсальний” та Страхова компанія “Універсальна”. Це колишній корпус заводу телеграфної апаратури.
Під № 73 – будівлі практично неіснуючого заводу кінескопів, головний корпус якого датовано 1954 роком. Тоді це був електроламповий завод. Приміщення підприємства, які займають територію між вулицями Антоновича, Тургенєва, Залізняка і Кульпарківською – у стані руїни, вцілілі корпуси орендує низка фірм. У будівлі заводу за радянських часів містилася вечірня середня школа робітничої молоді № 17 із російською мовою навчання. У частині корпусів, які виходили за межі вулиці Залізняка, до 1939-го була міська змішана гімназія імені Генріка Сєнкєвіча. Тоді існувала вулиця Даниловичів (названа так 1913 року на честь родини польських шляхтичів, 1945-го її перейменували на Дачну), яка з’єднувала Тургенєва й Залізняка південніше будівлі гімназії. Вулицю Дачну згодом забудували корпусами електролампового заводу.
№ 74 має Львівський завод телеграфної апаратури, розміщений у шестиповерховому корпусі 1960-х років.
У чотириповерховому житловому будинку № 76 1954 року за радянських часів працювало ательє мод 1-го розряду “Силует”, книжковий магазин і дитячий садок. Від часів СРСР тут містяться магазин “Продукти”, трикотажне ательє, гуртожиток заводу телеграфної апаратури й кафе, від часів незалежності – аптеки “Медікор” та “Едельвейс”, Міжнародний комерційний банк.
У будівлі колишньої їдальні заводу кінескопів і дитячого садка під № 80 (будівля початку 1970-х) нині – нічний клуб “Лєрой”, ресторан “Наутілус” та салон меблів.
Забудова вулиці: класицизм, польський конструктивізм 1930-х і радянський 1950-1970-х.