Дрогобич

Перші письмові згадки про місто датуються XIV ст. За легендою, місто було засноване мешканцями м. Бич, спаленого половцями в кінці ХІ ст. Звідси і назва — “Другий Бич”.
З XІV ст. Дрогобич відомий як один з найбільших центрів солеваріння. В 1422 р. місто отримало магдебурзьке право. У XV ст. Дрогобич став центром повіту. У середині ХІХ ст. на околицях Дрогобича почалися промислові розробки озокериту, трохи пізніше — нафти і газу. В 1866 р. у місті збудовано перший у Центральній Європі нафтопереробний завод, в 1910 р. — другий. В 1939-1959 рр. Дрогобич — адміністративний центр окремої Дрогобицької області.
З історією міста пов’язані біографії Юрія Дрогобича, Корнила Устияновича, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Івана Франка, Модеста Менцинського, Степана Витвицького, Григорія Коссака, Андрія Мельника, Дмитра Грицая. А найбільш відомий Дрогобич усьому світові як батьківщина письменника та художника Бруно Шульца.
Церква Святого Юра в Дрогобичі внесена у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2013 році як один з найвидатніших шедеврів дерев’яної архітектури всесвітнього значення кінця XV –XVIІ століть.Стіни храму від підлоги до склепінь вкриті унікальним стінописом, що зберіг свою автентичну художню цінність та розкриває важливі історичні події, життя і побут мешканців середньовічних галицьких міст. Дрогобицька церква святого Юра є унікальним явищем галицької дерев’яної архітектури.

Цей храм був зведений у XV столітті спочатку як готичний. Але із розвитком соляного промислу кількість вірян зростала, тому церкву почали розбудовувати. Барокові форми їй надав професійний архітектор Григорій Тесля з Дрогобича.
Тут побутує легенда, що під церквою тече річка. Інтер’єр церкви вартий подиву не менш, ніж архітектура. Іконостас і стінопис малював у середині XVII століття іконописець Стефан Попович-Медицький.
Церква унікальна своїми розписами. Тогочасні іконописці доволі вільно почувалися і могли на ікони переносити не лише духовне, а й світське. До прикладу, на одній іконі в іконостасі зображено Дрогобицьке братство, яке фінансувало роботи, єпископ та ігумен Лаврського монастиря. Або інший сюжет: апостолів вбивають тогочасні вороги українців.
Цікавим є й те, що у куполі церкви святого Юра є ще одна, окрема церква “Введення у храм”.
Дрогобицька хоральна синагога є пам’яткою архітектури і культури. Її зводили у 1842–1865 рр. у єврейському передмісті Дрогобича, яке мало назву Лан, за основу у зовнішньому оздобленні було взято німецьку синагогу в Касселі (1830 р.).
Синагога була знищена окупаційними режимами. Тривалий час приміщення використовувалось для господарських потреб. Коли 1990 року в Дрогобичі було усунуто від влади комуністичний режим і розпочалося відродження Української держави, синагогу було передано юдейській громаді міста. Історики дослідили, що найбільшу галицьку синагогу свого часу малював видатний польський художник єврейського походження, однокласник Івана Франка Маврикій Готтліб.