Історія Львівської тютюнової фабрики

Історія та життя мальовничого міста Винники нерозривно пов’язані з виробництвом тютюнових виробів. Ще в далекому 1779 році в місті Винники, яке знаходиться всього за 6 км від Львова, в будівлі місцевого замку було відкрито Львівську тютюнову фабрику. З початку ХІХ століття фабрика забезпечувала працевлаштування значній частині місцевого населення.

Перші цехи по переробці тютюну з’явились у Винниках ще на початку ХVII століття. Серед тютюнової продукції, яку виготовляли у цих цехах, були нюхальні суміші та різаний тютюн. Звичка нюхати тютюн була поширена в XVIII–XIX століттях як серед чоловіків, так і серед жінок різного віку. Поціновувачі нюхального тютюну красувались між собою табакерками, які часто бували вишукано оздоблені гравіюваннями, дорогоцінними металами та камінням.

Тютюнові вироби у всі часи користувались надзвичайним попитом і відповідно приносили величезні прибутки власникам цехів. Саме це й спонукало австрійську владу в 1779 році спеціальним декретом ліквідувати цехи й натомість створити державну тютюнову фабрику.

Найкращою будівлею, яка б максимально підходила під фабрику, обрали колишню будівлю Винниківського замку. З 1776 і до заснування фабрики у приміщенні замку знаходився монастир піарів – католицького чернечого ордену, який активно займався освітою та християнським вихованням юнацтва. Однак, після постанов австрійської влади, орден був змушений покинути цю територію.

На жаль, в документах не збереглося точної дати будівництво першого замку у Винниках. Через перебудови та з плином часу зовнішній вигляд замку змінювався.

Цікавою є думка історика М. Керницького, який вважав, що замок у Винниках був споруджений Левом Даниловичем для захисту Львова зі сходу.

Невдовзі після заснування фабрики кількість постійних працівників почала зростати. Працевлаштованою з початку ХІХ століття була приблизно 5 частина населення Винник (500-1000 людей).

Під час реставраційних робіт у 1930-х роках досліджували рештки замкових споруд та задокументували їх. Крім тютюнової фабрики у Винниках діяли також кілька менших підприємств, зокрема лісопильна та столярна майстерні, броварня, ґуральня, вапнярня, цегельні та млини.

Видатний український археолог Ярослав Пастернак під час досліджень у 1935 році відкрив на території Винниківської тютюнової фабрики поселення, оточене земляним ровом й датував його 1800 роком до н. е.

В 1940 році на фабриці налагоджувалося механізоване виробництво. Будівля постраждала під час війни – були знищені склади, основний виробничий корпус та залізничні шляхи, які також заслуговують особливої уваги.

У 1908 році через Винники проходила гілка залізниці “Персенківка – Винники – Перемишляни – Бережани – Підгайці”. Поїзд курсував між Львовом і Винниками 2-3 рази на день. Дорога пролягала повз гору Жупан. Поїзди були невеликими – мали всього 3-4 вагончики і рухались повільно.

Був у Винниках і вокзал, який знищили під час Другої світової війни (знаходився на території поблизу сучасної школи №29).

В радянський період продукція фабрики представлялася як на місцевих виставках, так і за кордоном. Завершеною була механізація й автоматизація на заводі. У 1970-х роках через будівництво нового корпусу тютюнової фабрики частково знищеними були давні підземні галереї. В 1980-х роках фабрика стала однією з найкращих в України по виробництву тютюнових виробів. Виробнича потужність становила 13,5 млрд цигарок. На тютюновій фабриці виготовляли такі популярні марки цигарок, як «Львів», «Орбіта», «Верховина», «Прима», «Космос», «Фільтр» та подарункові набори цигарок «Тарас Бульба», «Гайдамаки», «Три богатирі».

«Цигарковий гігант у маленькому місті», або історія Львівської тютюнової фабрики