Торговельний дім Бромільських на Академічній

Будинок за сучасною адресою проспект Шевченка, 6 (колишня Академічна) було збудовано у 1865 році. Тут містилася колись знаменита їдальня (покої для снідань) Софії Теличко (Телічкової).

У тому ж домі було й кілька кравецьких майстерень та заклад модистки Сабіни Бреннер, котра продавала львівським паням та паннам модні капелюшки.

Можна було тут знайти і “транспортне підприємство” – Товариство львівських носіїв. Ще у 1960-х роках львівськими вулицями їздили дерев’яні візки з двома великими колесами та бляшаними номерами, якими підвозили до будинків мішки з бульбою, дрова, вугілля, меблі… Рушійною силою цих транспортних засобів, пофарбованих переважно на зелено, були носії, або, як їх у Львові називали, “траґажи”. За додаткову плату вони піднімали й заносили важкі та громіздкі речі до помешкань.

Окрім того, у будинку містилися ювелірний магазин Бушека (який проіснував до 50-х років), книгарня і склад нот Зейфарта та магазин парфумів Богосєвича. За радянських часів взуттєвий магазин-салон фірми «Прогрес». Потім перший поверх бувзайнятий фірмовим магазином «Адідас», згодом тут містився ювелірний магазин, а зараз магазин “Prostor”.

Перед Першою світовою війною кам’яниця належала родині Бромільських, котрі захотіли її перебудувати на торговельний дім. З цього приводу було оголошено конкурс, що відбувся у вересні 1909 року у Львівській Політехніці.

Головуючим комісії було обрано архітектора Альфреда Каменобродського, секретарем – архітектора Міхала Лужецького. Окрім них на засіданні були присутні: професор Густав Бізанц, архітектор Альфред Броневський, професор Адольф Вайс і Станіслав Бромільський, котрий представляв інтереси Хелени Бромільської.

На конкурс було подано 7 проектів, з них до відзначення допущено 4 роботи. Переможців обирали шляхом голосування.

Перше місце отримав проект архітекторів Владислава Дердацького та Вітольда Мінкевича . Друге – спільна праця Ігнатія Кендзерського та Адама Опольского. Третє – робота архітектора Августа Богохвальського.

На жаль чи на добре, але Перша світова війна перешкодила зведенню нового будинку і ми досі можемо бачити кам’яницю, де колись містилася знамениті покої для снідань цьоці Телічкової.